Осінній ритуал
В основному зібраний урожай, прибрані городи. Картоплиння, кукурудзиння, бур'яни, що висохли після скупих дощів згорнуті на кучі і паляться. Це традиція. Символ кінця польових робіт.
Жирна крапка в справі, що почалася весною. В цьому є щось ностальгічне, навіть зворушливе.
Реалії ж виявляються набагато прозаїчнішими. Сотні і сотні багать, що горять, а часто просто тліють одночасно заповнюють атмосферу міста ядучим димом. Крім банальних продуктів згоряння, як то CO2 чи H2O, в повітря рясно потрапляють продукти недоокислення органіки - відверто токсичні речовини. Все це "добро", змішуючись з мікрокраплинками води у повітрі, утворює . Я б може цього не писав, але щойно пройшовши тихим вечором з колгоспу Шевченка до "Заповіту" і назад, ніяк на можу відкашлятись. В легенях ступор і очі виїдає.
Разом з тим, якщо підійти до цього питаня по-новаторському, а не як наші славетні предки - трипільці (в них, можливо, не було вибору, як у нас), то наші зусилля будуть приреченні на повний "хепі енд"
Компостування
Найкращий, найпростіший і найдосконаліший спосіб утилізувати органіку - згноїти, а потім приорати/прикопати. Користь очевидна, мінус лише один. В процесі гниття зберігаються майже всі поживні речовини, життєво необхідні для рослин. При спалюванні ж в попелі лишаються тільки калій, фосфор і кальцій, що, як правило, не є цінним продуктом. Добре угноєна земля являється гарним середовищем для мешкання дощових черв'яків, які невтомно риють свої ходи - по яких гарно поступає повітря до коренів рослин. Плюси можна довго перераховувати.
Той єдиний мінус, що, як крапля дьогтю в бочці меду, все ж присутній при такій утилізації органіки полягає в тому, що господиня не зможе, прийнявши театральну позу, заявити при нагоді кумі: "Я вже і бур'яни попалила!"
|